Тристороння комісія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тристороння комісія
англ. Trilateral Commission
На честьtrilateralismd
Типаналітичний центр
ЗасновникДевід Рокфеллер
Збігнєв Казімеж Бжезінський
Джиммі Картер
Заснованолипень 1973
Країна США
Штаб-квартираТокіо
КерівникЖан-Клод Тріше (квітень 2012)
Вебсайт: trilateral.org
CMNS: Тристороння комісія у Вікісховищі

Тристороння комісія (англ. Trilateral Commission) — міжнародна організація, що складається з представників Північної Америки, Західної Європи та Азії (в особі Японії та Південної Кореї), офіційна мета якої — обговорення та пошук розв'язання світових проблем.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Виступаючи на початку 1972 року на міжнародних фінансових форумах, Чейз Мангеттен (англ. Chase Manhattan) у Лондоні, Брюсселі, Монреалі й Парижі, Девід Рокфеллер, який на той час очолював впливову приватну «Раду з міжнародних відносин», запропонував створити Міжнародну комісію з питань миру та процвітання, яка згодом дістала назву Тристоронньої комісії. Того ж року на засіданні Більдерберзького клубу така ідея набула широкої підтримки, проте в інших місцях до неї поставились доволі прохолодно. На думку Рокфеллера організація могла б «надавати допомогу урядам країн-учасниць (США, Європи та Японії), надаючи їм виваженні судження».

Тристоронню комісію організовано в липні 1973 року. Членами комісії стали:[1]

  • Девід Рокфеллер — президент комісії
  • Збігнев Бжезинський (професор Колумбійського університету, фахівець міжнародних справ і радник Рокфеллера) — виконавчий директор комісії[1]
  • Фред Берстен
  • Роберт Р. Боуї (представник Асоціації зовнішньої політики, директор Гарвардського центру міжнародних справ)
  • Макджордж Банді
  • Карл Карстенс
  • Гвідо Колонья ді Пальяно
  • Франсуа Дюшен
  • Рене Фок
  • Джордж С. Франклін
  • Макс Констамм (Центр європейської політики)
  • Бейлесс Меннінг
  • Кіхі Міязава,
  • Кініде Мусакої
  • Сабуро Окіта
  • Генрі Д. Овен (директор зовнішньополітичних досліджень Інституту Брукінгса)
  • Тадасі Ямамото

Фінансування забезпечували Девід Рокфеллер, фонд Чарльза Ф. Кеттерінга та фонд Форда.

Склад комісії

[ред. | ред. код]

У грудні 2010 року в комісії було понад 390 учасників[2]. До її складу входять політики, банкіри, директори найбільших підприємств[3].

Статут Комісії не дозволяє державним службовцям бути її членами[4].

Голови

[ред. | ред. код]

Заступники голів

[ред. | ред. код]

Північна Америка:

  • Аллан Готліб, старший радник, Bennett Jones LLP, Торонто; голова, Sotheby's, Канада; колишній посол Канади у США
  • Лоренцо Замбрано, голова ради директорів і головний виконавчий директор Cemex SAB de CV, Монтеррей, Мексика (з 1985); член ради директорів IBM і Citigroup

Європа:

  • Ерве де Кармой, голова ради директорів Almatis, Франкфурт-на-Майні; колишній партнер Rhône Group, Нью-Йорк і Париж; почесний голова ради директорів Banque Industrielle et Mobilière Privée, Париж, колишній головний виконавчий директор Société Générale de Belgique
  • Анджей Олеховський, засновник партії «Громадянська платформа»; колишній голова ради директорів Bank Handlowy, колишній міністр закордонних справ і фінансів, Варшава, Польща

Азія:

  • Хан Син Чу, президент Корейського університету, Сеул; колишній міністр закордонних справ, Корея; колишній посол Кореї у США
  • Сідзюро Огата, колишній заступник голови Банку розвитку Японії; колишній заступник голови з міжнародних зв'язків, Банк Японії

Директори

[ред. | ред. код]
  • Північна Америка: Майкл Дж. О'Ніл
  • Європа: Пол Ревей
  • Азія: Тадасі Ямамото

Колишні голови

[ред. | ред. код]

Північна Америка:

Європа:

  • Отто Ламбсдорф(інші мови) (1992—2001) почесний голова Європейського підрозділу[9]
  • Жорж Бертоїн (1976—92) почесний голова Європейського підрозділу[10]
  • Макс Констамм (1973—76)[11]

Азія:

Колишні директори

[ред. | ред. код]

Північна Америка:

Інша інформація

[ред. | ред. код]
  • Три штаб-квартири: у Вашингтоні, Парижі й Токіо.
  • ТК нікого не фінансує, членами можуть бути лише приватні особи.
  • Виконавчий комітет складається з 26 осіб.
  • Комісія щороку збирається на пленарні засідання.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.rockarch.org/collections/rockorgs/trilateral.pdf «David Rockefeller's consultations culminated with a July 23-24, 1972 meeting at Pocantico Hills, NY attended by…»
  2. ↑ Membership [Архівовано 2011-09-27 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ Frequently Asked Questions [Архівовано 2012-10-21 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ Answer given by Mr Prodi on behalf of the Commission, 6 August 2003 (англ.)
  5. ↑ Thomas S. Foley. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 3 січня 2014.
  6. ↑ Paul A. Volcker. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 3 січня 2014.
  7. ↑ The White House - Press Office - Obama Announces Economic Advisory Board. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 3 січня 2014.
  8. ↑ [1]
  9. ↑ Otto Graf Lambsdorff. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 3 січня 2014.
  10. ↑ Georges Berthoin. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 3 січня 2014.
  11. ↑ а б в г д Trilateral Commission Membership. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 3 січня 2014.
  12. ↑ Kiichi Miyazawa. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 3 січня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]


Організація Це незавершена стаття про організацію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тристороння_комісія&oldid=42523487